Четвер, 18 січня 2018

mizhhiryachustperechinsvaljavatjachivvolovetsirshawaberezniyvinogradivrachivberehovomuka4evouzh horod

До уваги читачів Хуст онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

На сайті один гість та відсутні користувачі

18 січня святкують Водохресний Святвечір, який українці називають “переддень Богоявлення, “Голодна кутя” або другий Святвечір

Одним з останніх свят різдвяного циклу для українців є Хрещення Господнє або Йордан. Напередодні 19 січня народ вже починає готуватися до важливого свята.

Традиції Водохрещенського Святвечора

18 січня українці називають “голодною кутею”. Вся справа в тому, що весь цей день віруючі люди нічого не їдять – постують.

Сідають вечеряти ввечері, коли вже засяє вечірня зоря. А на вечерю подають тільки пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – хліб, “щоб хліб родився (був урожай, – ред.)”.

Після вечері діти проганяють кутю: вибігають з дому і палицями б’ють знадвору в ріг хати, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття, А узвар – іди на базар, Паляниці, лишайтеся на полиці, А “дідух” – на теплий дух, Щоб покинути кожух.

Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям – щедрувати. Щедрувальники носять з собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки вручити господареві гілочку.

У цей вечір виконують всі ті обряди, що і на “багату кутю” в Різдво – звуть мороз, чорні бурі, сірого вовка; але все це вже не так урочисто, як на Святий Вечір.

 

Хрещена вода

Освячена в церкві – “вечірня вода” – вважається святішою, ніж з Хрещення, вона “відганяє всяке зло”. Вважається, що така вода не псується, а якщо її заморозити, – на поверхні з’явиться зображення хреста.

Що не можна робити в цей день

За народними повір’ями, в цей день варто запалити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули і не наврочили.

З давніх часів вірили, що на це свято тварини говорять людською мовою, але підслуховувати ці розмови ні в якому разі не можна, тому що за таке Бог покарати може.

dtyjЦими днями журналіст закарпатської газети «НЕДІЛЯ» побував в унікальному куточку нашого краю – музеї «Старе село» у Колочаві.

Перше, що кидається в очі під час мандрівки, це маленькі дерев’яні будиночки із крихітними вікнами. Всередині в них також дуже тісно.

Як розповіли екскурсоводи, колись у верховинців не було потреби у великих хатах, населення жило дуже бідно, погано харчувалося, тож  відповідно і мало невисокий зріст. Саме цим можна пояснити мініатюрність і ліжок, і самих осель. Крім того, люди не мали вдосталь навіть одягу. Виявляється, одні штани могли носити аж троє чоловіків з однієї родини. Аби знайти найкращий вихід із ситуації жінки шили їм довгі сорочки, схожі на сучасні сукні. У них було тепло і зручно й автоматично відпадала потреба одягати закарпатські ґаті.

Ще цікаво, що в хаті, привезеній із Міжгірщини навіть в ужгородському скансені можна побачити столи із заглибленнями, що слугували господарям тарілками. Це також свідчить про вбогість населення, якому не вистачало елементарного – навіть посуду.

zakarpatpost.net

 

 

 

 

 

ц4уеСвятий Василь зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не втратити віру, закликав до терпіння, смирення та мужності. Василь Великий заснував два монастирі — жіночий і чоловічий, у кожному окрузі своєї митрополії утримував богадільні та будинки для прочан. Його життя — справжній зразок для наслідування.

Св. Василь Великий вважався покровителем землеробства. Тому основним звичаєм цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей.

Засівальників сприймали як самих бажаних гостей, запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало, або шоб свати сідали (так казали там де були незаміжні дівчата).

Перший посівальник — приносить до оселі щастя. Відповідно до народних уявлень, дівчата щастя не приносять, тому їм посівати небажано.

Зерно, яке посівальники розкидали по хаті, за повір’ям, мало велику «помічну» силу і тому його використовували як магічний засіб. Господині годували ним курей «аби краще неслися», давали його худобі «щоб була здорова», особливо в тих випадках, коли корова мала розтелитися. Ці ж зерна господарі ретельно зберігали до весни і тоді, змішавши з іншим зерном, розпочинали першу сівбу.

Також, 14 січня — за церковними святцями — свято Обрізання Господнє.

Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім’я, провіщене архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії — Ісус.

У ніч з 13 на 14 січня зустрічають Старий Новий рік і що ж віщує його перший день?

У перший день Нового року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, люди придивляються, як свічі горять у паникадилі: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком – буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, – жди неврожаю.

Народні прикмети

– Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби.

– Якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.

– Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.

– Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя – звідти треба сподіватися щастя.

– Сніг випаде в цей день – щасливий рік буде

26238990 549597458723517 3489664333750723846 nРіздвяна пора – час  душевного  спокою, тепла, радості, надії, час єднання з родиною за спільним столом, час приємних спогадів, різдвяних вогників, та колядок.

Одним із найкращих  аматорських вертепів Міжгірщини  є вертеп із с. Слобода. Співучих, веселих та душевних  горян зібрав настоятель Свято - Преображенського Свободівського храму о. Ігор Бембило.

Уже традиційно кожен рік вони нас радують автентичними, щирими і душевними колядками.

Вчора цей колоритний вертеп  завітав у районний центр, щоб привітати з Різдвом Христовим.

«Як завжди неперевершене виконання і настільки гарні і нові для нас колядки, що я інколи задумовуюсь звідки їх шукають такі гарні, мелодійні і дуже сильно змістовні!!!

Одним словом -молодці!!! Так тримати!!! Здебільшого тільки такі дітки та їх наставники несуть, зберігають та примножуть наші споконвічні традиції!!!"  - із захопленням відізвався про колядників голова районної ради Василь Щур. 

Василь Михайлович  вручив  коляндикам  солодкі подарунки. Під час задушевної розмови із частуваннямголова ради ще раз подякував жителям найвисокогірного села району за збереженні традиції, за радість та душевне піднесення,  які вони з  року в рік від душі дарують під час Різдвяних свят.

 

Фото Маріи Красняник.

"Коляда прекрасного, мальовничого високогірного села Свобода, яку щорічно організовує отець Ігор, настоятель Свято - Преображенського Свободівського храму. Духовність! Радість! Неповторність! Професійність! Божественний спів!!!!" – так пише  на своїй сторінці у фейсбуці секретар Син-Полянської сілької ради Марія Красняник.

Відео дивіться тут

KostenkoУкраїнська письменниця Ліна Костенко кілька років працює над новою книгою.

Про це повідомив видавець Іван Малкович в ефірі каналу ZIK, передає Народна Правда.

“Ми очікуємо від Ліни Костенко нову прозову книгу. Це буде велика несподіванка. Вона над нею вже кілька років працює, закінчує. Це художньо-історична. Ми поки говоримо, як позначити жанр, так як це не роман і не есеїстика”, – сказав Малкович.

Він також розповів, що у 2018 році його видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га” перевидасть “Марусю Чурай” Костенко.

https://narodna-pravda.ua

rd57На Закарпатті, навіть у радянські часи, діти ходити із хати до хати, співаючи колядки. Було багато вертепних колективів, самодіяльних, звісно, які одягалися в біблійних персонажів і несли між людей добру звістку.

Тепер із року в рік колядників стає все менше і менше, традиції забуваються… тай господарі незнайомцям не надто поспішають відчиняти двері.

«У моєму дитинстві діти колядували від щирого серця. Грошей їм за це ніхто не давав, бо люди жили бідно.

Хтось нагороджував гостей горіхами, хтось давав цукор у кубиках, хтось – домашню випічку. Дорослих частували вином і стравами, які були в хаті. Кутю в нас ніколи не варили. Це зараз вона стала популярною, але це – не закарпатська різдвяна страва, – розповідає газеті «Наш Хуст» 90-річний Юрій Левдар. – Давати колядникам копійки почали все пізніше, за радянської влади. Хоч церква була поза законом, колядувати все одно ходили. Мої діти – також. Сусіди їм могли дати по 5 копійок. 10 – це вже було багато. А карбованець діставався хіба що від рідних».

Тепер, коли Різдво є офіційним вихідним, діти співають релігійні пісні найчастіше лише в колі власної родини. Проте дехто все ж на Святвечір іде з хати до хати. На жаль, здебільшого лише для того, аби заробити грошей і купити необхідне.

Маленький Василько з багатодітної родини. У нього четверо братиків і дві сестрички. Діти чекають на Різдво з великим нетерпінням. Ще в листопаді зробили собі зірку та вивчили «Нова радість стала», «У Віфлеємі новина» та «Небо і земля».

«Колядувати ми підемо вперше, – розповідає 10-річний хлопчик. – Раніше в цьому не було потреби. Відколи помер батько, мама почала випивати і грошей не вистачає не лише нам на солодощі, але й на зошити та на щоденну їжу. Про одяг взагалі й не кажу. Доношуємо те, що дадуть родичі від своїх дітей».

Колядники придумали своєму колективі навіть назву «Звіздарі». Наймолодшому учаснику у гурті Дмитрику – всього три роки. Найстаршій Аліні – 13. Розраховують хустяни заробити хоч тисячу гривень. А от чи вдасться, не впевнені.

Отже, ми вирішили поцікавитись у більш досвідчених колядників, скільки ж можна заробити на свято народження Христа.

«У середньому незнайомі люди дають 10, максимум – 20 гривень.  Дехто – навіть 5. Якщо за вечір обійти  20 будинків, можна зібрати 400-500 гривень. Але при цьому варто пам’ятати золоте правило – найбільше дають родичі. Тому у виграші ті, в кого велика родина. Тітки, дядьки, бабусі, дідусі, як правило, «золотять руку» сто гривневими банкнотами. Декому дають навіть по 100 доларів. Отже, за 2-3 дні 2-3 тисячі гривень заробити можна спокійно»,- розповідає 12-річний Максим.

Вертепні колективи мають інші тарифи. Їх на Закарпатті називають «бетлегемашами». Але для того, щоб зібрати таку ватагу, треба постаратися, потрібні і костюми, і сам імпровізований будиночок, у якому з’явилося на світ Боже Маля.  Та й репертуар вертепників не такий, як у простих колядників. Тут уже потрібен сценарій, бо перед господарями розігрується цілі міні-вистава.

«Нас у гурті восьмеро – три пастухи, дід, цар, ведучий, тобто я, чорт і ангел. Виконуємо п’ять колядок і розважаємо ґаздів жартами. Для сценарію основу взяли з Інтернету, але дещо додумали самі, аби був більш закарпатським. Говоримо діалектом, деколи навіть використовуємо слова з чужих районів, щоб було колоритніше і веселіше, – зізнається 16-річний Богдан Роман.

У колективі переважно молодь. Лише роль діда виконує 67-річний чоловік. Ангелом і чортиком є діти – одному з них п’ять, іншому – шість років. Говорять вони небагато, але колядки знають добре. Найбільше діалогів у дійстві виконують ведучий, дід та пастухи.

За словами Богдана, бетлегемашів запускають далеко не в кожну квартиру. Але  хлопця це не дивує, бо як йому відомо, на Закарпатті за минулі роки було чимало випадків, коли колядники обчистили господарів. Тож недовіра до незнайомих людей для нього вважається нормальною. Найчастіше колектив наперед домовляється до кого і в скільки годин прийде, проте часом виникають і експромти.

«За три  дні і три ночі можу заробити до 5 тисяч гривень, – каже хлопець. – Але для цього треба мати багато знайомих і співати в  поті чола. Маловідомі люди дають на всіх нас десь по 100 гривень. Хтось дає стільки ж кожному. Хтось – взагалі 50 на всіх. 10 відсотків від заробленої суми ми неодмінно передаємо на церкву. Так робимо вже три роки».

Як зізнається колядник, частують гостей у Хусті не часто. Здебільшого, дають гроші уже після першої ж колядки і намагаються якомога швидше випровадити з дому. Утім декому доводиться співати й на біс.

«Бувають такі господарі, що допомагають нам, підспівують, а далі пропонують разом з нами виконати ще якусь колядку. Одного разу це була пісня, яку ніхто з нас навіть не чув. Ґазда був родом із Франківщини, там трохи інші звичаї. Тож він ще довго повчав нас, чому ми не всі колядки вивчили», – поділився спогадами закарпатець.

Як би там не було, а все ж добре, що навіть у містах зараз колядку можна почути не лише на фестивалях та не лише в церквах, що вона звучить і в домівках наших земляків.

zakarpatpost.net

Loading...

ОСТАННІ НОВИНИ

Пряма трансляція телеканалу "112 Україна"

Останні коментарі

  • Very informative post.Really thank you! Awesome. kafcccedfaebffd f

    Детальніше...

     
  • Hello There. I found your blog using msn. This is a really well written article. Ill make sure to ...

    Детальніше...

     
  • Автор на 100 ПРОЦЕНТОВ прав.

    Детальніше...

     
  • Yes! Finalⅼy something about 3d rpg online game. Here is my web-site - buy rs 07 cash: twitter.com/.../...

    Детальніше...

     
  • I have checked your site and i have found some duplicate content, that's why you don't rank high ...

    Детальніше...

     
  • Because they do not want to lose you. To which he eagerly agreed and we stated that it was to the ...

    Детальніше...

     
  • She gets the camera so hubby can see the action close up. He was in the lounge. Feel free to surf to ...

    Детальніше...

     
  • Sure enough, when Shauna and I got into the house, there was a message from my wife on the answering ...

    Детальніше...

     
  • He stood politely as Mrs. I m dressed like a slob today too. Feel free to visit my web-site :: kniha ...

    Детальніше...

     
  • I held my cock still coated with Ava juice at the entrance of Buffy s ass. He is ready for you leigh.

    Детальніше...

     
  • She said it tasted good. A sage piece of advice in swinging; always move at the pace of the partner wanting ...

    Детальніше...

     
  • I have checked your website and i've found some duplicate content, that's why you don't rank high in ...

    Детальніше...

     
  • I have checked your blog and i have found some duplicate content, that's why you don't rank high ...

    Детальніше...

Новини партнерів

Погода, Новости, загрузка...

Ми в соц. мережах

Каталог
сайтів України

український каталог